присяжний

-а, -е.

1) заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. || у знач. ім. прися́жний, -ного, ч. Те саме, що Прися́жний засіда́тель. || у знач. ім. прися́жний, -ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости.

••

Прися́жний засіда́тель — у суді – особа, що на певний час залучається до участі в розгляді справ.

Прися́жний пові́рений — у дореволюційній Росії – офіційна назва адвоката (після 1864 р.).

Прися́жний суддя́ — те саме, що Прися́жний засіда́тель.

Суд прися́жних — суд, у якому беруть участь присяжні засідателі.

2) розм., також жарт. Завзятий, запеклий.